приходь!
ми допоможемо тобі пізнати світ.

ПОРАДИ ДІТЯМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ

Діти, які не такі, як ти зовні, усереди­ні такі самі, як ти. У них така сама внутрішня будова, вони так само пе­реживають невдачі і радіють успіхам. Вони хочуть бути з іншими дітьми і хочуть, щоб дружили з ними. У них є улюблені предмети і ті, які їм не до вподоби. Але, на жаль, вони фізично часто не здатні зробити те, що легко робимо ми. Утім, це не повинно бути причиною поганого до них ставлення. Спілкуйся з ними, як із рівними. Обго­ворюй ті самі проблеми, що і з рештою однолітків. Не підтримуй глузування інших дітей.

Не виявляй зневагу до особливих ді­тей. Не говори: «Ти не зможеш», «Тобі не зрозуміти», «Ти довго виконуєш» та ін. Будь терплячим.

Діти, що мають особливості розвитку здоров'я, з одного боку, часто потре­бують допомоги та підтримки, але, з іншого боку, не просять її. Чимало образливо сприймають таку допомо­гу, вважаючи, що вона принижує їх і підкреслює їхні недоліки (навіть якщо ти намагався допомогти щиро). Тому якщо ти надаєш допомогу, то на­вчися робити так, щоб вона не була нав'язливою і щоб її сприймали як природну поведінку.

Більше розповідай таким дітям про свої захоплення, інтереси. Часто саме однолітки є для них основним дже­релом пізнання навколишнього світу в питаннях психології, педагогіки, со­ціології.

Умійте чути таких дітей. Вони багато в чому розбираються краще, оскільки більше часу проводять з книгами, пе­реглядають пізнавальні передачі.

Якщо ви спілкуєтеся з однолітком, у якого поганий слух, то не треба го­лосно кричати або активно жестику­лювати. Пам'ятай, що такі діти зазви­чай добре «зчитують по губах», тому простеж, щоби під час вашої розмови ви перебували один навпроти одного. Трапляється, що в таких дітей краще чує праве або, навпаки, ліве вухо. Тоді намагайся ближче стояти з цього боку. Не треба говорити з такою дитиною, як з маленьким, — це ображає.

Якщо твій однокласник заїкається або не вимовляє окремі звуки, це не повинно бути причиною для його ізо­лювання. Сприймай це спокійно, не виправляй його (для цього, зрештою, є педагоги і логопеди). Не показуй сво­го роздратування.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ

Ви повинні ставитися до своєї дитини, як до звичайної дитини. У світі немає абсолютно самодостатніх людей. Якщо вашій дитині потрібна фізична допо­мога, то це не означає, що вона сама не може бути корисною людям в якихось інших галузях.

Відкрийте таланти своєї дитини. До­кладіть максимум зусиль, щоб розви­нути те, що виходить у вашої дитини найкраще.

Заохочуйте її товариськість. Не тре­ба боятися спілкування вашої дитини зі здоровими однолітками. Поясніть дитині, що їй належить спілкуватися з різними людьми — товариськими і нетовариськими, культурними та некультурними, тож їй треба вчитися спілкуватися з усіма.

Розвивайте в дитині оптимізм. Учіть дитину чекати від життя не гіршого, а кращого. Тільки з позитивним на­строєм вона зможе в майбутньому зна­йти своє місце в суспільстві.

Якщо дитина спроможна опанувати комп'ютер, надайте їй цю можли­вість. Якщо звичайний комп'ютер не­доступний для дитини, то подбайте про пристрої, які допоможуть їй ви­ходити у віртуальний світ. Часто через комп'ютер дитина знаходить собі зна­йомих з такими самими проблемами, як і в неї.

Шукайте і читайте з дитиною про те, як різні люди долають у житті безліч труднощів. Так дитина зрозуміє, що вона не перша і не остання, яка має подібні проблеми.

Намагайтеся, щоб у дитини були всі умови для соціальної адаптації: при­дбайте необхідне допоміжне обладнан­ня (слуховий апарат, зручний засіб пересування), забезпечте спілкування та роботу з фахівцями — логопедами, дефектологами, психологами.

Подбайте, щоб ваше житлове при­міщення було максимально зручним для дитини, щоб ваша дитина могла виконувати сама якнайбільше речей, які стосуються особистої гігієни, одя­гання, споживання їжі. Подбайте про комфортні умови для занять удома.

Підтримуйте спілкування з батьками дітей, які мають такі самі проблеми, що й ви. Познайомтеся з батьками од­нокласників вашої дитини. Серед них обов'язково будуть активні особи, які сприятимуть тому, щоб вашій дитині було комфортно (і психологічно, і фі­зично) поруч зі звичайними дітьми. Підтримуйте тісний контакт з педа­гогами, щоб вчасно надати необхідну допомогу або уникнути можливих про­блем. Контактуйте з психологом, тому що в нього є можливість спостерігати за дитиною в тих умовах, що недоступ­ні вам.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

НОРМАТИВНОГО РОЗВИТКУ

Виховуйте у своїх дітей терпимість, культуру спілкування з людьми, які не такі, як усі. Якщо дитина починає ставити запитання, бачачи таку дитину, шепніть їй на вуш­ко, що на всі питання ви відповісте вдома, а зараз вона має поводитися, як зазвичай, тому що нічого незвичайного не відбувається.

Будьте взірцем для дитини у стосунках з такими людьми.

Не говоріть поблажливо або презирливо про таких людей. Підкреслюйте, що ці люди такі самі, як усі, і навіть більш працелюбні, оскільки те, що ми робимо легко і непо­мітно, для них зазвичай важко.

Читайте або розповідайте дітям про відомих людей, які сьогодні відомі всьому світові, не­зважаючи на свої обмежені можливості. Або розповідайте про своїх знайомих, знайомих своїх знайомих, яким надзвичайно складно долати ті труднощі, що трапляються їм у житті.

У розмові з дитиною підкреслюйте гідність тієї чи іншої конкретної дитини з особ­ливостями розвитку. Наприклад: «Віта дуже добра дівчинка», «Андрій зовсім не жа­дібний» або «Оксана дуже багато читає, запитай у неї...».

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

ЩОДО РОБОТИ З ДІТЬМИ,

ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ

Ознайомтеся зі спеціальною літературою, щоб мати уявлення про можливості та труд­нощі, що виникатимуть під час навчання й виховання дітей з психофізіологічними особливостями.

Заздалегідь підготуйте учнів до того, що з ними разом навчатиметься особлива дити­на. Не залякуйте учнів. Поясніть, що від їхнього ставлення зараз залежить подальша доля цієї дитини. Вони відповідають за неї.

Будьте спостережливі. Умійте вчасно помітити агресивність окремих учнів і в інди­відуальній бесіді переконати їх, що подібна поведінка неправильна.

Будьте прикладом у спілкуванні з особливими учнем для інших дітей. Не робіть по­блажок, оцінюючи відповіді дитини з особливостями розвитку (нікому це не сподо­бається), краще дайте завдання, яке враховуватиме можливості такої дитини. Напри­клад, для дитини, що заїкається, краще буде, якщо вона відповідатиме біля дошки письмово, а не усно.

Підтримуйте контакт з батьками особливих учнів. Ця співпраця необхідна всім: і вчителеві, якому батьки можуть підказати, як краще використовувати особливості здоров'я дитини; і батькам, які в особі зацікавленого педагога отримують однодумця; і влаcне дитині, яка відчуватиме підтримку і вдома, і в школі.

Обов'язково консультуйтеся з психологом, дефектологом та іншими фахівцями, що­йно виникатимуть будь-які проблеми в навчально-виховному процесі.

Намагайтеся, щоб у дитини з особливостями психофізичного розвитку були посильні доручення (або разове доручення). Це необхідно для усвідомлення учнем особистої соціальної значущості.

Будьте об'єктивними до таких учнів: за необхідності — заохочуйте, якщо завинив — робіть зауваження, щоб уникнути нездорового соціально-психологічного клімату в класі.

Пустомитівська районна психолого-медико-педагогічна консультація створена з метою своєчасного виявлення, обліку, комплексного психолого-педагогічного вивчення, навчання, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей з різними проблемами в розвитку.

ПОРАДИ ДІТЯМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ

Діти, які не такі, як ти зовні, усереди­ні такі самі, як ти. У них така сама внутрішня будова, вони так само пе­реживають невдачі і радіють успіхам. Вони хочуть бути з іншими дітьми і хочуть, щоб дружили з ними. У них є улюблені предмети і ті, які їм не до вподоби. Але, на жаль, вони фізично часто не здатні зробити те, що легко робимо ми. Утім, це не повинно бути причиною поганого до них ставлення. Спілкуйся з ними, як із рівними. Обго­ворюй ті самі проблеми, що і з рештою однолітків. Не підтримуй глузування інших дітей.

Не виявляй зневагу до особливих ді­тей. Не говори: «Ти не зможеш», «Тобі не зрозуміти», «Ти довго виконуєш» та ін. Будь терплячим.

Діти, що мають особливості розвитку здоров'я, з одного боку, часто потре­бують допомоги та підтримки, але, з іншого боку, не просять її. Чимало образливо сприймають таку допомо­гу, вважаючи, що вона принижує їх і підкреслює їхні недоліки (навіть якщо ти намагався допомогти щиро). Тому якщо ти надаєш допомогу, то на­вчися робити так, щоб вона не була нав'язливою і щоб її сприймали як природну поведінку.

Більше розповідай таким дітям про свої захоплення, інтереси. Часто саме однолітки є для них основним дже­релом пізнання навколишнього світу в питаннях психології, педагогіки, со­ціології.

Умійте чути таких дітей. Вони багато в чому розбираються краще, оскільки більше часу проводять з книгами, пе­реглядають пізнавальні передачі.

Якщо ви спілкуєтеся з однолітком, у якого поганий слух, то не треба го­лосно кричати або активно жестику­лювати. Пам'ятай, що такі діти зазви­чай добре «зчитують по губах», тому простеж, щоби під час вашої розмови ви перебували один навпроти одного. Трапляється, що в таких дітей краще чує праве або, навпаки, ліве вухо. Тоді намагайся ближче стояти з цього боку. Не треба говорити з такою дитиною, як з маленьким, — це ображає.

Якщо твій однокласник заїкається або не вимовляє окремі звуки, це не повинно бути причиною для його ізо­лювання. Сприймай це спокійно, не виправляй його (для цього, зрештою, є педагоги і логопеди). Не показуй сво­го роздратування.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ

Ви повинні ставитися до своєї дитини, як до звичайної дитини. У світі немає абсолютно самодостатніх людей. Якщо вашій дитині потрібна фізична допо­мога, то це не означає, що вона сама не може бути корисною людям в якихось інших галузях.

Відкрийте таланти своєї дитини. До­кладіть максимум зусиль, щоб розви­нути те, що виходить у вашої дитини найкраще.

Заохочуйте її товариськість. Не тре­ба боятися спілкування вашої дитини зі здоровими однолітками. Поясніть дитині, що їй належить спілкуватися з різними людьми — товариськими і нетовариськими, культурними та некультурними, тож їй треба вчитися спілкуватися з усіма.

Розвивайте в дитині оптимізм. Учіть дитину чекати від життя не гіршого, а кращого. Тільки з позитивним на­строєм вона зможе в майбутньому зна­йти своє місце в суспільстві.

Якщо дитина спроможна опанувати комп'ютер, надайте їй цю можли­вість. Якщо звичайний комп'ютер не­доступний для дитини, то подбайте про пристрої, які допоможуть їй ви­ходити у віртуальний світ. Часто через комп'ютер дитина знаходить собі зна­йомих з такими самими проблемами, як і в неї.

Шукайте і читайте з дитиною про те, як різні люди долають у житті безліч труднощів. Так дитина зрозуміє, що вона не перша і не остання, яка має подібні проблеми.

Намагайтеся, щоб у дитини були всі умови для соціальної адаптації: при­дбайте необхідне допоміжне обладнан­ня (слуховий апарат, зручний засіб пересування), забезпечте спілкування та роботу з фахівцями — логопедами, дефектологами, психологами.

Подбайте, щоб ваше житлове при­міщення було максимально зручним для дитини, щоб ваша дитина могла виконувати сама якнайбільше речей, які стосуються особистої гігієни, одя­гання, споживання їжі. Подбайте про комфортні умови для занять удома.

Підтримуйте спілкування з батьками дітей, які мають такі самі проблеми, що й ви. Познайомтеся з батьками од­нокласників вашої дитини. Серед них обов'язково будуть активні особи, які сприятимуть тому, щоб вашій дитині було комфортно (і психологічно, і фі­зично) поруч зі звичайними дітьми. Підтримуйте тісний контакт з педа­гогами, щоб вчасно надати необхідну допомогу або уникнути можливих про­блем. Контактуйте з психологом, тому що в нього є можливість спостерігати за дитиною в тих умовах, що недоступ­ні вам.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

НОРМАТИВНОГО РОЗВИТКУ

Виховуйте у своїх дітей терпимість, культуру спілкування з людьми, які не такі, як усі. Якщо дитина починає ставити запитання, бачачи таку дитину, шепніть їй на вуш­ко, що на всі питання ви відповісте вдома, а зараз вона має поводитися, як зазвичай, тому що нічого незвичайного не відбувається.

Будьте взірцем для дитини у стосунках з такими людьми.

Не говоріть поблажливо або презирливо про таких людей. Підкреслюйте, що ці люди такі самі, як усі, і навіть більш працелюбні, оскільки те, що ми робимо легко і непо­мітно, для них зазвичай важко.

Читайте або розповідайте дітям про відомих людей, які сьогодні відомі всьому світові, не­зважаючи на свої обмежені можливості. Або розповідайте про своїх знайомих, знайомих своїх знайомих, яким надзвичайно складно долати ті труднощі, що трапляються їм у житті.

У розмові з дитиною підкреслюйте гідність тієї чи іншої конкретної дитини з особ­ливостями розвитку. Наприклад: «Віта дуже добра дівчинка», «Андрій зовсім не жа­дібний» або «Оксана дуже багато читає, запитай у неї...».

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

ЩОДО РОБОТИ З ДІТЬМИ,

ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ

Ознайомтеся зі спеціальною літературою, щоб мати уявлення про можливості та труд­нощі, що виникатимуть під час навчання й виховання дітей з психофізіологічними особливостями.

Заздалегідь підготуйте учнів до того, що з ними разом навчатиметься особлива дити­на. Не залякуйте учнів. Поясніть, що від їхнього ставлення зараз залежить подальша доля цієї дитини. Вони відповідають за неї.

Будьте спостережливі. Умійте вчасно помітити агресивність окремих учнів і в інди­відуальній бесіді переконати їх, що подібна поведінка неправильна.

Будьте прикладом у спілкуванні з особливими учнем для інших дітей. Не робіть по­блажок, оцінюючи відповіді дитини з особливостями розвитку (нікому це не сподо­бається), краще дайте завдання, яке враховуватиме можливості такої дитини. Напри­клад, для дитини, що заїкається, краще буде, якщо вона відповідатиме біля дошки письмово, а не усно.

Підтримуйте контакт з батьками особливих учнів. Ця співпраця необхідна всім: і вчителеві, якому батьки можуть підказати, як краще використовувати особливості здоров'я дитини; і батькам, які в особі зацікавленого педагога отримують однодумця; і влаcне дитині, яка відчуватиме підтримку і вдома, і в школі.

Обов'язково консультуйтеся з психологом, дефектологом та іншими фахівцями, що­йно виникатимуть будь-які проблеми в навчально-виховному процесі.

Намагайтеся, щоб у дитини з особливостями психофізичного розвитку були посильні доручення (або разове доручення). Це необхідно для усвідомлення учнем особистої соціальної значущості.

Будьте об'єктивними до таких учнів: за необхідності — заохочуйте, якщо завинив — робіть зауваження, щоб уникнути нездорового соціально-психологічного клімату в класі.

Контакти:

м. Пустомити,
вул. Паркова, 2
(приміщення Пустомитівської ЗОШ І – ІІІ ст. №1).

Керівник:
Завідувач РПМПК
Прус Катерина Богданівна

У нас працюють

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ

• виявлення, психолого-педагогічне вивчення, оцінка труднощів та потенційних можливостей розвитку дітей віком до 18 років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, мають ознаки ризику виникнення труднощів пізнавальної діяльності та поведінки;
• підготовка висновку та рекомендацій щодо розвитку, змісту, форм і методів навчання з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини;
• консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогічних працівників з питань вибору можливих форм і методів навчання, у тому числі інклюзивного (інтегрованого), у поєднанні з реабілітаційними заходами, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
• облік, систематизація та аналіз даних про кількість дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за освітніми потребами з урахуванням видів порушень в регіоні з метою надання пропозицій органам управління освітою щодо створення належних умов та вжиття заходів для реалізації права таких дітей на здобуття освіти, забезпечення її гнучкості та різноманітності у місцях проживання;
• участь у складанні індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю(спільно з лікарсько-консультаційними комісіями закладів охорони здоров’я);
• організація індивідуальної корекційно-розвиткової допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, насамперед зі складними та тяжкими вадами;
• співпраця з шкільними психолого-медико-педагогічними комісіями спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів);
• надання науково-методичної допомоги педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів з питань інклюзивного (інтегрованого) навчання та створення оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей, розвитку здібностей, обдарувань, здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами;
• системна психолого-педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами,які навчаються в умовах інклюзивного (інтегрованого) навчання, за індивідуальною формою в домашніх умовах;
• психолого-педагогічний супровід сімей, які виховують дитину зі складними вадами розвитку, у тому числі з інвалідністю;
• залучення батьків (осіб, які їх замінюють) до участі в реабілітаційному процесі шляхом їх участі у проведенні корекційно-розвиткових занять, надання методичних рекомендацій щодо розвитку і виховання їхніх дітей;
• просвітницька діяльність серед населення в цілях профілактики виникнення порушень у психічному розвитку дітей, труднощів у навчанні та формуванні особистості.

ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНИХ ДОКУМЕНТІВ
ДЛЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ В ОБЛАСНІЙ, РАЙОННІЙ
(МІСЬКІЙ) ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНІЙ КОНСУЛЬТАЦІЇ

• Паспорт батьків
• Копія свідоцтва про народження дитини.
• «Картка стану здоров’я і розвитку дитини» (такий бланк можна отримати в обласній, районній (міській) консультаціях, спеціальних дошкільних навчальних закладах, школах-інтернатах).
• «Історія розвитку дитини» (форма 112/о, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 №302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)»).
• «Індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда», затвердженої наказом МОЗ України від 08.10.2007 №623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.10.2007 за №1197/14464, якщо дитина інвалід.
• Зошити з рідної мови, математики (якщо дитина навчається), малюнки.
• Розгорнута характеристика із загальноосвітнього чи дошкільного навчального закладу у якому перебуває дитина.
• Висновки шкільної психолого-медико-педагогічної комісії про динаміку та якість засвоєння знань дитиною під час випробувального навчання (якщо таке було).
• Документи про додаткові обстеження дитини (якщо такі є).
• Письмова згода батьків або осіб, які їх замінюють, щодо надання дозволу на обробку персональних даних дитини, отриманих в процесі психолого-педагогічного вивчення.

Психолого-педагогічне вивчення дитини в психолого-медико-педагогічних консультаціях здійснюється тільки в присутності батьків або осіб, які їх замінюють.

Рішення Пустомитівської районної психолого-медико-педагогічної консультації можна оскаржити в Львівській обласній ПМПК.

Запис на консультацію та психолого–педагогічне вивчення попередній

(Завідувач Львівській обласної ПМПК – Лака Оксана Іванівна).

Адреса:
79008, м. Львів, вул. Короленка, 1
Телефон:
(032) 261-61-91
E-mail:
opmpk.lviv@gmail.com