приходь!
ми допоможемо тобі пізнати світ.
ПОРАДИ ДІТЯМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
Діти, які не такі, як ти зовні, усередині такі самі, як ти. У них така сама внутрішня будова, вони так само переживають невдачі і радіють успіхам. Вони хочуть бути з іншими дітьми і хочуть, щоб дружили з ними. У них є улюблені предмети і ті, які їм не до вподоби. Але, на жаль, вони фізично часто не здатні зробити те, що легко робимо ми. Утім, це не повинно бути причиною поганого до них ставлення. Спілкуйся з ними, як із рівними. Обговорюй ті самі проблеми, що і з рештою однолітків. Не підтримуй глузування інших дітей.
Не виявляй зневагу до особливих дітей. Не говори: «Ти не зможеш», «Тобі не зрозуміти», «Ти довго виконуєш» та ін. Будь терплячим.
Діти, що мають особливості розвитку здоров'я, з одного боку, часто потребують допомоги та підтримки, але, з іншого боку, не просять її. Чимало образливо сприймають таку допомогу, вважаючи, що вона принижує їх і підкреслює їхні недоліки (навіть якщо ти намагався допомогти щиро). Тому якщо ти надаєш допомогу, то навчися робити так, щоб вона не була нав'язливою і щоб її сприймали як природну поведінку.
Більше розповідай таким дітям про свої захоплення, інтереси. Часто саме однолітки є для них основним джерелом пізнання навколишнього світу в питаннях психології, педагогіки, соціології.
Умійте чути таких дітей. Вони багато в чому розбираються краще, оскільки більше часу проводять з книгами, переглядають пізнавальні передачі.
Якщо ви спілкуєтеся з однолітком, у якого поганий слух, то не треба голосно кричати або активно жестикулювати. Пам'ятай, що такі діти зазвичай добре «зчитують по губах», тому простеж, щоби під час вашої розмови ви перебували один навпроти одного. Трапляється, що в таких дітей краще чує праве або, навпаки, ліве вухо. Тоді намагайся ближче стояти з цього боку. Не треба говорити з такою дитиною, як з маленьким, — це ображає.
Якщо твій однокласник заїкається або не вимовляє окремі звуки, це не повинно бути причиною для його ізолювання. Сприймай це спокійно, не виправляй його (для цього, зрештою, є педагоги і логопеди). Не показуй свого роздратування.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
Ви повинні ставитися до своєї дитини, як до звичайної дитини. У світі немає абсолютно самодостатніх людей. Якщо вашій дитині потрібна фізична допомога, то це не означає, що вона сама не може бути корисною людям в якихось інших галузях.
Відкрийте таланти своєї дитини. Докладіть максимум зусиль, щоб розвинути те, що виходить у вашої дитини найкраще.
Заохочуйте її товариськість. Не треба боятися спілкування вашої дитини зі здоровими однолітками. Поясніть дитині, що їй належить спілкуватися з різними людьми — товариськими і нетовариськими, культурними та некультурними, тож їй треба вчитися спілкуватися з усіма.
Розвивайте в дитині оптимізм. Учіть дитину чекати від життя не гіршого, а кращого. Тільки з позитивним настроєм вона зможе в майбутньому знайти своє місце в суспільстві.
Якщо дитина спроможна опанувати комп'ютер, надайте їй цю можливість. Якщо звичайний комп'ютер недоступний для дитини, то подбайте про пристрої, які допоможуть їй виходити у віртуальний світ. Часто через комп'ютер дитина знаходить собі знайомих з такими самими проблемами, як і в неї.
Шукайте і читайте з дитиною про те, як різні люди долають у житті безліч труднощів. Так дитина зрозуміє, що вона не перша і не остання, яка має подібні проблеми.
Намагайтеся, щоб у дитини були всі умови для соціальної адаптації: придбайте необхідне допоміжне обладнання (слуховий апарат, зручний засіб пересування), забезпечте спілкування та роботу з фахівцями — логопедами, дефектологами, психологами.
Подбайте, щоб ваше житлове приміщення було максимально зручним для дитини, щоб ваша дитина могла виконувати сама якнайбільше речей, які стосуються особистої гігієни, одягання, споживання їжі. Подбайте про комфортні умови для занять удома.
Підтримуйте спілкування з батьками дітей, які мають такі самі проблеми, що й ви. Познайомтеся з батьками однокласників вашої дитини. Серед них обов'язково будуть активні особи, які сприятимуть тому, щоб вашій дитині було комфортно (і психологічно, і фізично) поруч зі звичайними дітьми. Підтримуйте тісний контакт з педагогами, щоб вчасно надати необхідну допомогу або уникнути можливих проблем. Контактуйте з психологом, тому що в нього є можливість спостерігати за дитиною в тих умовах, що недоступні вам.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ
НОРМАТИВНОГО РОЗВИТКУ
Виховуйте у своїх дітей терпимість, культуру спілкування з людьми, які не такі, як усі. Якщо дитина починає ставити запитання, бачачи таку дитину, шепніть їй на вушко, що на всі питання ви відповісте вдома, а зараз вона має поводитися, як зазвичай, тому що нічого незвичайного не відбувається.
Будьте взірцем для дитини у стосунках з такими людьми.
Не говоріть поблажливо або презирливо про таких людей. Підкреслюйте, що ці люди такі самі, як усі, і навіть більш працелюбні, оскільки те, що ми робимо легко і непомітно, для них зазвичай важко.
Читайте або розповідайте дітям про відомих людей, які сьогодні відомі всьому світові, незважаючи на свої обмежені можливості. Або розповідайте про своїх знайомих, знайомих своїх знайомих, яким надзвичайно складно долати ті труднощі, що трапляються їм у житті.
У розмові з дитиною підкреслюйте гідність тієї чи іншої конкретної дитини з особливостями розвитку. Наприклад: «Віта дуже добра дівчинка», «Андрій зовсім не жадібний» або «Оксана дуже багато читає, запитай у неї...».
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ
ЩОДО РОБОТИ З ДІТЬМИ,
ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ
Ознайомтеся зі спеціальною літературою, щоб мати уявлення про можливості та труднощі, що виникатимуть під час навчання й виховання дітей з психофізіологічними особливостями.
Заздалегідь підготуйте учнів до того, що з ними разом навчатиметься особлива дитина. Не залякуйте учнів. Поясніть, що від їхнього ставлення зараз залежить подальша доля цієї дитини. Вони відповідають за неї.
Будьте спостережливі. Умійте вчасно помітити агресивність окремих учнів і в індивідуальній бесіді переконати їх, що подібна поведінка неправильна.
Будьте прикладом у спілкуванні з особливими учнем для інших дітей. Не робіть поблажок, оцінюючи відповіді дитини з особливостями розвитку (нікому це не сподобається), краще дайте завдання, яке враховуватиме можливості такої дитини. Наприклад, для дитини, що заїкається, краще буде, якщо вона відповідатиме біля дошки письмово, а не усно.
Підтримуйте контакт з батьками особливих учнів. Ця співпраця необхідна всім: і вчителеві, якому батьки можуть підказати, як краще використовувати особливості здоров'я дитини; і батькам, які в особі зацікавленого педагога отримують однодумця; і влаcне дитині, яка відчуватиме підтримку і вдома, і в школі.
Обов'язково консультуйтеся з психологом, дефектологом та іншими фахівцями, щойно виникатимуть будь-які проблеми в навчально-виховному процесі.
Намагайтеся, щоб у дитини з особливостями психофізичного розвитку були посильні доручення (або разове доручення). Це необхідно для усвідомлення учнем особистої соціальної значущості.
Будьте об'єктивними до таких учнів: за необхідності — заохочуйте, якщо завинив — робіть зауваження, щоб уникнути нездорового соціально-психологічного клімату в класі.
Пустомитівська районна психолого-медико-педагогічна консультація створена з метою своєчасного виявлення, обліку, комплексного психолого-педагогічного вивчення, навчання, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей з різними проблемами в розвитку.
ПОРАДИ ДІТЯМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
Діти, які не такі, як ти зовні, усередині такі самі, як ти. У них така сама внутрішня будова, вони так само переживають невдачі і радіють успіхам. Вони хочуть бути з іншими дітьми і хочуть, щоб дружили з ними. У них є улюблені предмети і ті, які їм не до вподоби. Але, на жаль, вони фізично часто не здатні зробити те, що легко робимо ми. Утім, це не повинно бути причиною поганого до них ставлення. Спілкуйся з ними, як із рівними. Обговорюй ті самі проблеми, що і з рештою однолітків. Не підтримуй глузування інших дітей.
Не виявляй зневагу до особливих дітей. Не говори: «Ти не зможеш», «Тобі не зрозуміти», «Ти довго виконуєш» та ін. Будь терплячим.
Діти, що мають особливості розвитку здоров'я, з одного боку, часто потребують допомоги та підтримки, але, з іншого боку, не просять її. Чимало образливо сприймають таку допомогу, вважаючи, що вона принижує їх і підкреслює їхні недоліки (навіть якщо ти намагався допомогти щиро). Тому якщо ти надаєш допомогу, то навчися робити так, щоб вона не була нав'язливою і щоб її сприймали як природну поведінку.
Більше розповідай таким дітям про свої захоплення, інтереси. Часто саме однолітки є для них основним джерелом пізнання навколишнього світу в питаннях психології, педагогіки, соціології.
Умійте чути таких дітей. Вони багато в чому розбираються краще, оскільки більше часу проводять з книгами, переглядають пізнавальні передачі.
Якщо ви спілкуєтеся з однолітком, у якого поганий слух, то не треба голосно кричати або активно жестикулювати. Пам'ятай, що такі діти зазвичай добре «зчитують по губах», тому простеж, щоби під час вашої розмови ви перебували один навпроти одного. Трапляється, що в таких дітей краще чує праве або, навпаки, ліве вухо. Тоді намагайся ближче стояти з цього боку. Не треба говорити з такою дитиною, як з маленьким, — це ображає.
Якщо твій однокласник заїкається або не вимовляє окремі звуки, це не повинно бути причиною для його ізолювання. Сприймай це спокійно, не виправляй його (для цього, зрештою, є педагоги і логопеди). Не показуй свого роздратування.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
Ви повинні ставитися до своєї дитини, як до звичайної дитини. У світі немає абсолютно самодостатніх людей. Якщо вашій дитині потрібна фізична допомога, то це не означає, що вона сама не може бути корисною людям в якихось інших галузях.
Відкрийте таланти своєї дитини. Докладіть максимум зусиль, щоб розвинути те, що виходить у вашої дитини найкраще.
Заохочуйте її товариськість. Не треба боятися спілкування вашої дитини зі здоровими однолітками. Поясніть дитині, що їй належить спілкуватися з різними людьми — товариськими і нетовариськими, культурними та некультурними, тож їй треба вчитися спілкуватися з усіма.
Розвивайте в дитині оптимізм. Учіть дитину чекати від життя не гіршого, а кращого. Тільки з позитивним настроєм вона зможе в майбутньому знайти своє місце в суспільстві.
Якщо дитина спроможна опанувати комп'ютер, надайте їй цю можливість. Якщо звичайний комп'ютер недоступний для дитини, то подбайте про пристрої, які допоможуть їй виходити у віртуальний світ. Часто через комп'ютер дитина знаходить собі знайомих з такими самими проблемами, як і в неї.
Шукайте і читайте з дитиною про те, як різні люди долають у житті безліч труднощів. Так дитина зрозуміє, що вона не перша і не остання, яка має подібні проблеми.
Намагайтеся, щоб у дитини були всі умови для соціальної адаптації: придбайте необхідне допоміжне обладнання (слуховий апарат, зручний засіб пересування), забезпечте спілкування та роботу з фахівцями — логопедами, дефектологами, психологами.
Подбайте, щоб ваше житлове приміщення було максимально зручним для дитини, щоб ваша дитина могла виконувати сама якнайбільше речей, які стосуються особистої гігієни, одягання, споживання їжі. Подбайте про комфортні умови для занять удома.
Підтримуйте спілкування з батьками дітей, які мають такі самі проблеми, що й ви. Познайомтеся з батьками однокласників вашої дитини. Серед них обов'язково будуть активні особи, які сприятимуть тому, щоб вашій дитині було комфортно (і психологічно, і фізично) поруч зі звичайними дітьми. Підтримуйте тісний контакт з педагогами, щоб вчасно надати необхідну допомогу або уникнути можливих проблем. Контактуйте з психологом, тому що в нього є можливість спостерігати за дитиною в тих умовах, що недоступні вам.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ
НОРМАТИВНОГО РОЗВИТКУ
Виховуйте у своїх дітей терпимість, культуру спілкування з людьми, які не такі, як усі. Якщо дитина починає ставити запитання, бачачи таку дитину, шепніть їй на вушко, що на всі питання ви відповісте вдома, а зараз вона має поводитися, як зазвичай, тому що нічого незвичайного не відбувається.
Будьте взірцем для дитини у стосунках з такими людьми.
Не говоріть поблажливо або презирливо про таких людей. Підкреслюйте, що ці люди такі самі, як усі, і навіть більш працелюбні, оскільки те, що ми робимо легко і непомітно, для них зазвичай важко.
Читайте або розповідайте дітям про відомих людей, які сьогодні відомі всьому світові, незважаючи на свої обмежені можливості. Або розповідайте про своїх знайомих, знайомих своїх знайомих, яким надзвичайно складно долати ті труднощі, що трапляються їм у житті.
У розмові з дитиною підкреслюйте гідність тієї чи іншої конкретної дитини з особливостями розвитку. Наприклад: «Віта дуже добра дівчинка», «Андрій зовсім не жадібний» або «Оксана дуже багато читає, запитай у неї...».
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ
ЩОДО РОБОТИ З ДІТЬМИ,
ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ
Ознайомтеся зі спеціальною літературою, щоб мати уявлення про можливості та труднощі, що виникатимуть під час навчання й виховання дітей з психофізіологічними особливостями.
Заздалегідь підготуйте учнів до того, що з ними разом навчатиметься особлива дитина. Не залякуйте учнів. Поясніть, що від їхнього ставлення зараз залежить подальша доля цієї дитини. Вони відповідають за неї.
Будьте спостережливі. Умійте вчасно помітити агресивність окремих учнів і в індивідуальній бесіді переконати їх, що подібна поведінка неправильна.
Будьте прикладом у спілкуванні з особливими учнем для інших дітей. Не робіть поблажок, оцінюючи відповіді дитини з особливостями розвитку (нікому це не сподобається), краще дайте завдання, яке враховуватиме можливості такої дитини. Наприклад, для дитини, що заїкається, краще буде, якщо вона відповідатиме біля дошки письмово, а не усно.
Підтримуйте контакт з батьками особливих учнів. Ця співпраця необхідна всім: і вчителеві, якому батьки можуть підказати, як краще використовувати особливості здоров'я дитини; і батькам, які в особі зацікавленого педагога отримують однодумця; і влаcне дитині, яка відчуватиме підтримку і вдома, і в школі.
Обов'язково консультуйтеся з психологом, дефектологом та іншими фахівцями, щойно виникатимуть будь-які проблеми в навчально-виховному процесі.
Намагайтеся, щоб у дитини з особливостями психофізичного розвитку були посильні доручення (або разове доручення). Це необхідно для усвідомлення учнем особистої соціальної значущості.
Будьте об'єктивними до таких учнів: за необхідності — заохочуйте, якщо завинив — робіть зауваження, щоб уникнути нездорового соціально-психологічного клімату в класі.
Контакти:
м. Пустомити,
вул. Паркова, 2
(приміщення Пустомитівської ЗОШ І – ІІІ ст. №1).
Керівник:
Завідувач РПМПК
Прус Катерина Богданівна
У нас працюють
№ з/п | Прізвище, ім’я, по батькові | Спеціалізація в ПМПК |
1 | Прус Катерина Богданівна | завідувач (логопед) |
2 | Городна Наталія Василівна | консультант, практичний психолог-фахівець з питань інтелектуального розвитку дитини, |
3 | Каліщук Марта Володимирівна | консультант, олігофренопедагог |
4 | Мамчур Олена Олександрівна | консультант, лікар невролог (дитячий) |
5 | Підлісецька Леся Богданівна | консультант, лікар психіатр (дитячий) |
6 | Шаламай Світлана Іванівна | секретар |
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ
- виявлення, психолого-педагогічне вивчення, оцінка труднощів та потенційних можливостей розвитку дітей віком до 18 років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, мають ознаки ризику виникнення труднощів пізнавальної діяльності та поведінки;
- підготовка висновку та рекомендацій щодо розвитку, змісту, форм і методів навчання з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини;
- консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогічних працівників з питань вибору можливих форм і методів навчання, у тому числі інклюзивного (інтегрованого), у поєднанні з реабілітаційними заходами, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
- облік, систематизація та аналіз даних про кількість дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за освітніми потребами з урахуванням видів порушень в регіоні з метою надання пропозицій органам управління освітою щодо створення належних умов та вжиття заходів для реалізації права таких дітей на здобуття освіти, забезпечення її гнучкості та різноманітності у місцях проживання;
- участь у складанні індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю(спільно з лікарсько-консультаційними комісіями закладів охорони здоров’я);
- організація індивідуальної корекційно-розвиткової допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, насамперед зі складними та тяжкими вадами;
- співпраця з шкільними психолого-медико-педагогічними комісіями спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів);
- надання науково-методичної допомоги педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів з питань інклюзивного (інтегрованого) навчання та створення оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей, розвитку здібностей, обдарувань, здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами;
- системна психолого-педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами,які навчаються в умовах інклюзивного (інтегрованого) навчання, за індивідуальною формою в домашніх умовах;
- психолого-педагогічний супровід сімей, які виховують дитину зі складними вадами розвитку, у тому числі з інвалідністю;
- залучення батьків (осіб, які їх замінюють) до участі в реабілітаційному процесі шляхом їх участі у проведенні корекційно-розвиткових занять, надання методичних рекомендацій щодо розвитку і виховання їхніх дітей;
- просвітницька діяльність серед населення в цілях профілактики виникнення порушень у психічному розвитку дітей, труднощів у навчанні та формуванні особистості.
ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНИХ ДОКУМЕНТІВ
ДЛЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ В ОБЛАСНІЙ, РАЙОННІЙ
(МІСЬКІЙ) ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНІЙ КОНСУЛЬТАЦІЇ
- Паспорт батьків
- Копія свідоцтва про народження дитини.
- «Картка стану здоров’я і розвитку дитини» (такий бланк можна отримати в обласній, районній (міській) консультаціях, спеціальних дошкільних навчальних закладах, школах-інтернатах).
- «Історія розвитку дитини» (форма 112/о, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 №302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)»).
- «Індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда», затвердженої наказом МОЗ України від 08.10.2007 №623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.10.2007 за №1197/14464, якщо дитина інвалід.
- Зошити з рідної мови, математики (якщо дитина навчається), малюнки.
- Розгорнута характеристика із загальноосвітнього чи дошкільного навчального закладу у якому перебуває дитина.
- Висновки шкільної психолого-медико-педагогічної комісії про динаміку та якість засвоєння знань дитиною під час випробувального навчання (якщо таке було).
- Документи про додаткові обстеження дитини (якщо такі є).
- Письмова згода батьків або осіб, які їх замінюють, щодо надання дозволу на обробку персональних даних дитини, отриманих в процесі психолого-педагогічного вивчення.
Психолого-педагогічне вивчення дитини в психолого-медико-педагогічних консультаціях здійснюється тільки в присутності батьків або осіб, які їх замінюють.
Рішення Пустомитівської районної психолого-медико-педагогічної консультації можна оскаржити в Львівській обласній ПМПК.
Запис на консультацію та психолого–педагогічне вивчення попередній
(Завідувач Львівській обласної ПМПК – Лака Оксана Іванівна).
Адреса:
79008, м. Львів, вул. Короленка, 1
Телефон:
(032) 261-61-91
E-mail:
opmpk.lviv@gmail.com